Бути центром торгівлі. І не лише європейської…
Близько 80 відсотків змісту Угоди про асоціацію з ЄС – це рядки, що стосуються торгівельних відносин, й зокрема Зони вільної торгівлі. У квітні 2014 року Євросоюз вже кинув„пробний м’яч” у бік України у вигляді преференційного митного режиму. Відтак протягом певного періоду вітчизняний товаровиробник, експортер, мав нагоду пересвідчитися у доцільності „грати” на європейському полі…
Ставлення до такого кроку у підприємців склалося неоднозначне: мовляв квоти ЄС для безмитного ввезення товару були замалі, важко переорієнтовуватися, за європейськими нормами та правилами не встигнути…
Натомість Європа наголошує, що Україна не скористалася сповна наданим шансом.
„ До 2014 року майже 90 відсотків експортного потенціалу Полтавщини був зорієнтований на ринок Росії, – відзначає віце-президент Полтавської торгово-промислової палати, структури яка безпосередньо працює із експортерами, Олександр Дуднік. Частка виданих палатою сертифікатів на Росію у 2015 році дорівнювала 29-ти відсоткам, а у 2016 –ому вже 3 процентам. Частка операції на ринок ЄС у 2015 році – 26 процентів, у 2016 – ому -16,9 процентів. Можливостями, які надав ЄС під час дії митного преференційного режиму у межах визначених квот скористалися у першу чергу деякі виробники сільськогосподарської продукції та харчової промисловості , товари яких вже відповідали європейським вимогам , були затребуваними. З Полтавщини експортували за квотами олію соняшникову та соєву, шрот, макуху, луску , просо, пшоно, жом, кондитерські та швейні вироби. Невикористані можливості – це була ознака необхідності провести в державі напружену оперативну роботу щодо законів , контролю, технічних регламентів, акредитації на ринку ЄС. Як приклад непростого шляху на ринок ЄС продемонстрував той факт, що лише 3 українські підприємства отримали можливість за час дії преференційного режиму експортувати до ЄС яйця курячі. „
На зустрічі з журналістами вишколу „Угода про асоціацію Україна- ЄС: від А до Я” генеральний директор Асоціації „Український клуб аграрного бізнесу” Тарас Висоцький розповів:
– Економія українських сільгоспвиробників від діяльності у Зоні вільної торгівлі ( однієї з умов Угоди про асоціацію) дорівнювала 220 млн євро. Адже на таку суму вони мали б сплатити мита, якби Євросоюз не надавав би пільгового преференційного режиму нашим експортерам у 2014 році. У наступному, 2015-ому , аграрний комплекс зекономив вже 280 млн євро. Це у 28 разів більше, ніж кошти, що виділяються на єдину бюджетну підтримку українських агровиробників з компенсації відсоткових ставок за залученими кредитами. У цьому році на це виділено 10 млн євро, або близько 300 млн грн . Тобто 60% від розміру спецрежиму ПДВ. Свого часу був запроваджений додатковий імпортний збір у розмірі 10%, та чи зміг би він встановити 10-відсоткову експортну субсидію на підтримку аграрної продукції?
А ще ті 280 млн євро – це 8% від вартості експорту продовольчої продукції з України до ЄС у 2015 році, і це в сотні разів більше ніж надходження інвестицій в аграрний сектор від обіцяної приватизації неприбуткових активів, ”- сказав аграрій.
„Таке враження, що українське законодавство націлене на те, аби Україна була лише сировинним додатком до інших країн, – а це вже думка директора ТОВ „Фірма „Діамант” ЛТД” з Полтави Миколи Сафонова.
З 1994 року підприємство виготовляє органічну зернову продукцію, яку сьогодні люблять як в Україні, так і в Малайзії. Звичайно, для експортера є різниця: протягом місяця везти товар до Китаю чи переправити його за добу до Європи. Останній шлях, звісно, вигідніший. Але… Попри виправдані очікування від преференційного митного режиму, що надавав Євросоюз українському експорту у певний період , а також постійну міжнародну технічну допомогу в освітньому плані, на ринках ЄС з нинішнім українським законодавством складно. І йдеться тут не лише про невідповідність європейським нормам та регламентам.
„В Україні дуже сильний вплив багатьох факторів на формування ціни продукту : закритий ринок сільгосппродукції, немає прозорості ,зміни в законодавстві такі як наприклад пільгова ставка НДС, яку прибрали із серверів , трапляється паніка щодо валюного курсу. Все це впливає на коливання ціни. Європейський партнер бажає стабільної ціни хоча б на півроку, – говорить директор фірми „Діамант” Микола Сафонов . Наприклад у Німеччині продаються такі самі зернові хлоп”я, як виробляють у Полтаві , але за нижчою ціною, ніж можемо запропонувати ми. В умовах, коли держава не підтримує дотаційно наших аграріїв – постачальників зерна, інших виробничників, які беруть участь у процесі виготовлення харчової продукції, ціна формується до неконкурентних показників. В Європі зовсім по іншому – там підтримується сільське господарство. А також враховуються ризики. Рівень виробництва, зокрема, автоматизація, і це дозволяє зробити нижчу ціну. Наші виробники визнають за краще лише відправити первинну сировину за кордон і не вдаватися до ризиків з переробкою.”
„Щодо підтримки держави експортної діяльності підприємств , бачу деякі зміни на краще: простіше стало працювати з фіскальними службами, менше паперової роботи, але ми й досі використовуємо щомісяці по 35 пачок ксероксного паперу, бо оформлюємо нашу зовнішньоекономічну діяльність як в електронному так і в паперовому вигляді. Дорогоцінний час втрачається на бюрократію, замовники чекають якісної продукції і головне у строк, – розмірковує Віктор Чміль, директор ще одного полтавського підприємства – експортера на ринок ЄС – „Полтавської фірми „Ворскла”.
Підприємство понад 90 років (!) шиє одяг для жінок. Сьогодні деякі європейські бренди – це „made in полтавська „Ворскла”. До речі, можливість працювати з полтавською фабрикою обходиться європейським замовникам в копієчку: якщо продукція виготовляється на підприємстві країни-не члена ЄС, то її замовник має платити податок за кожну одиницю товару. Проте європейці обирають саме Полтаву, як хорошого виробника …і недорогий робочий ресурс.
Заробляючи для країни валюту, підприємство має право витрачати з цих сум на власний розвиток лише 25 відсотків заробітку. Є потреба придбати за валюту обладнання вартістю понад ці відсотки? Будь-ласка, до НБУ! Той залюбки придбає валюту у виробничників за заниженим курсом, щоб потім продати її тим же самим виробничникам, але вже за вищим курсом.
Маневрувати у просторі директив та постанов ЄС радить директор Міжнародного інституту підприємництв Галина Перепелиця: „Існує низка міжнародних угод, частину з яких підписала й Україна. Зокрема міжнародна конвенція про гармонізацію та систему опису й кодування товару. Оскільки Україна є учасником цієї конвенції, то дуже легко, знаючи український код товару , знайти відповідність європейському або іншому коду. Український експортер стикається із нормативними документами , що регулюють рух товарів та послуг на території ЄС. І якщо , приміром, регламентом введено маркування харчової продукції, то жодна країна не може відійти від нього ні на один пункт. Але держава має право імплементувати ту чи іншу директиву у свої закони з деякими особливостями.”
На сьогодні імплементовано понад 40 законодавчих актів, очікують на це ще 300… І все ж, пори складнощі у підприємця, який розвиває свій бізнес, бажання просуватися на зовнішні ринки не зникає. Все той же полтавський „Діамант” , як експортер харчової продукції, знаходить діалог з покупцем на будь-якому ринку: останній висуває свої вимоги, продавець їх виконує. Директор підприємства Микола Сафонов за опанування усіх ринків світу. Коли країні вигідно- торгувати , вважає, треба з усіма.
Тут планують постачати за кордон свою брендовану продукцію. А ще мріють про той день, коли наш український споживач більше віддаватиме перевагу продукції вітчизняного виробника. Із патріотичних міркувань. Із меркантильних також: мовляв, підтримую вітчизняного виробника, значить буде нова дорога – адже бізнес дасть гроші в бюджет, а вони повернуться розвиненою інфраструктурою. Як у Німеччині зокрема. Де логісти міркують над вигідним маркетинговими кроками для бізнесу, а держава над дисконтами для споживачів та пільгами для виробників. І таке має бути в Україні. До речі, центрі Європи.