Коли Європарламент заговорить українською?
У Стразбурзі тривають Дні українських реформ в Раді Європи. Високі персони презентують Європі досягнення нашої держави в реалізації реформ, Плану дій для України на період 2015-2017 років, що передбачає такі реформи як створення і зміцнення антикорупційних механізмів, судову реформу, реалізацію національної стратегії із захисту прав людини, реформи поліції та пенітенціарної системи, створення суспільного телебачення.
Для пересічних, як-то кажуть, громадян цікава фраза присутнього на зібранні міністра закордонних справ України Павла Клімкіна про те, що до кінця цього року українці отримають безвізовий режим. Отже Україна намагається виконувати Угоду про асоціацію, а значить просувається до ЄС…
Розібратися з орієнтирами України, умовами вступу в ЄС, строками , досвідом гравців євроринку допомагають організатори проекту «Точне відображення Угоди про асоціацію Україна-ЄС в українських медіа», що реалізується польським Фондом міжнародної солідарності у співпраці з Інтерньюз-Україна, Товариством Лева за підтримки Американського агентства з міжнародного розвитку USAID.
На черговому семінарі в Івано-Франківську вони запросили до розмови політологів, журналістів-міжнародників, європарламентарів. Зокрема громадській діяч, депутат польського Парламенту та Європарламенту 1989-2009 років, учасниця Помаранчевої революції, залюблена в Україну полька пані Гражина Станішевська пригадала ті часи, коли її країна робила перші кроки в Євросоюзі:
«Європейська сім’я не одразу щиро прийняла нас, поляків, – говорить пані Гражина. Перші місяці на нас дивилися зверхньо. Тримали дистанцію. Але потім побачили, як ми працюємо в комісіях і по закінченні 5-річної каденції ми почали одержувати визнання.
… Пам’ятаю, як нам говорили що у вас, поляків, дві фобії: одна німецька, інша російська… Бо ви повсякчас говорите то про одну цю країну, то про іншу, то ми будемо ділити ваші перестороги на 10, бо це ваші суб’єктивні думки. Це було до того моменту, поки Путін не почав закручувати газовий вентиль. Як робить зараз з вами…
Що спільного і що нарізно між українським Парламентом та Європарламентом? Так само є прогульники. Борються з депутатами, які у робочий час намагаються, скажімо, піаритися на своєму національному телеканалі…Якщо порівняти з польським сеймом, то у нас так само між депутатами киплять пристрасті, але до бійок справа рідко доходить. А ще у нас політика відокремлена від бізнесу. Нам вдалося це розділити , адже реформи були здійснені людьми , які не мали ніяких соціальних преференцій. Це були пересічні працівники, не підприємці і не багатії…»
Цікаве мовне питання в Європарламенті, розповіла пані Станішевська. Робоча мова – англійська. Документація є частково німецькою, частково – французькою мовами. Хоча всі знають як французи ставляться до англійської, вони вважають свою мову королевою. І якщо ти бажаєш спілкуватися з депутатом – французом, будь-ласка, говори його мовою. З приходом до Європарламенту Польщі, депутати вдалися до вивчення польської. Знаєш мову однодумця – ліпше розумієш потреби і конструктивніше будуєш діалог. Наразі національним мовами подають документи навіть для найменших країн. Пані Гражина, маючи помічницю-українку, впевнена, що Україна повинна бути серед учасниць Євросоюзу.
«Вся історія Європи – це взаємні напади, розбій та крадіжки: за рахунок завойованої землі жити! Це було аж до утворення Євросоюзу, – говорити вона. Ідея ЄС – жити в у співпраці із сусідами. Це вигідно , але це складно. Соціальні очікування від ЄС такі, як від самостійної держави із самостійним бюджетом. Наприклад щодо ідеї єдиної армії тощо. Але ЄС це вільна спільнота і вільне порозуміння, де кожний має дбати про власний суверенітет. На практиці всі хочуть вкладати до загального бюджету менше 1 % ВНП, забуваючи, наскільки робиш великий внесок до загального бюджету, настільки ти сильний. Наразі маємо кризу і в Європарламенті. Брексид Великої Британії ( можливий вихід з ЄС) тому підтвердження. Ключове питання брексиду, я вважаю, роздмухування ненависті до чужих. Виходить пакистанці ближчі англійцям, ніж слов’яни?! Брексид нас дуже турбує… Тому в когось складається враження, що ЄС може розпастися. Але я глибоко переконана, що Євроспільнота – це наш вихід жити в мирі і співпраці.»
Перші розмови про ЄС Україна розпочала ще у березні 2007 році. Тоді говорили про заміну існуючої Угоди про партнерство та співробітництво новим документом, який у 2008 році дістав назву Угода про асоціацію. А вже за рік розпочалися переговори про передбачену Угодою глибоку та всеосяжну Зону вільної торгівлі, як ключового питання структури Угоди про асоціацію з ЄС.
У 2011 році Україна вповільнила свою ходу до ЄС: тоді , з огляду на ув’язнення Юлії Тимошенко, Євросоюз заявив про залежність між підписанням Угоди та станом демократії в Україні. Ще за рік , у грудні 2012 року, Рада Євросоюзу прив’язала підписання Угоди про асоціацію до стану демократії та верховенства права в Україні.
У 2013– му тодішнє керівництво висловило готовність виконати умови для підписання Угоди, здійснивши низку необхідних кроків, а вже восени цього ж року ухвалило рішення призупинити процес підготовки до підписання Угоди. У Києві тоді розпочалися протестні акції. А після того, як президент Янукович на саміті Східного партнерства у Вільнюсі відмовився підписувати Угоду, Євромайдан переріс у справжню революцію….
1 січня 2016 року почали діяти передбачені Угодою про асоціацію положення, що створюють глибоку та всеосяжну Зону вільної торгівлі між Україною та Євросоюзом…
«Наш шлях до до євроінтеграції був довжиною у 13 років, – наголошує пані Гражина Станішевська , – у 1991 році ми підписали Угоду про асоціацію у 1994 –ому подали заявку на вступ до ЄС, а були там лише у 2004 році.
А от, приміром, Туреччина подала заявку на вступ до ЄС у 1987 році, не маючи при цьому ні згоди держав ЄС на це, ані узгодженої позиції всередині ЄС щодо можливості її членства загалом. Відтак заявка турків пролежала 10 років, і тільки у 1997 році Європейська Рада визнала, що Туреччина може в перспективі приєднатися до євроспільноти і дала добро на подальше просування в напрямі членства.
Тобто усі країни подають заявку на вступ до ЄС, коли вже мають перспективи членства. І це не залежить від наявності Угоди про асоціацію між ЄС і даною країною. Зазвичай європейські перспективи фіксуються у підсумковому документі саміту ЄС-Європейської Ради.
Немає ніякого сенсу прогнозувати і називати чіткі терміни щодо кроків на шляху до ЄС. Це залежить від ситуації в кожній окремій країні, а також від оцінки цієї ситуації Євросоюзом. Так, я пам’ятаю, як були незадоволені в Європарламенті «діалогом» який точився між вашим президентом Ющенком і прем’єром Тимошенко…Це також було великим «але» у плані розгляду України як партнера в Євросоюзі…»
Незважаючи на складні для України часи, ми вперше за часи незалежності маємо реальний шанс на євроінтеграцію, а це кардинальні зміни, що мають допомогти країні розвиватися і стати гармонійною частиною цивілізованого простору. І саме революція гідності, а також агресія Росії , поставили крапку в дискусії про альтернативний вектор руху України. Так вважає ще один учасник журналістського зібрання в Івано-Франківську політолог Анатолій Марциновський. «Нинішня влада просто змушена провадити проєвропейські реформи, бо від цього залежить чи бути Україні як такої. Але хотілося б розвінчати деякі міфи щодо Угоди про асоціацію з ЄС.
- Угодою про асоціацію не передбачено створення жодного наднаціонального органу, до якого Україна могла передати частину свого суверенітету.
- Глибока та всеосяжна зона вільної торгівлі не накладає на Україну обмеження щодо торгівлі з іншими країнами, в тому числі з Росією. Обмеження настають за умови вищої стадії економічної інтеграції – митному союзі. Заборони чи обмеження на ввезення українських товарів мають суто політичне підґрунтя.
- Угода не має на меті знищити вітчизняного товаровиробника, хоча ризики є, адже європейський бізнес дуже конкурентоспроможний. Проте мита на імпорт європейських товарів зменшуватимуться протягом 10 років ( в автомобільній галузі-15 років). А в найчутливіших секторах мита не буде зняті, а лише знижені до прийнятного рівня.
- Угода має скасувати візи для громадян України. Насправді в передмові цього документу є лише одна фраза щодо візової лібералізації: «Сторони визнають важливість запровадження безвізового режиму для громадян України у відповідний час після створення умов для добре керованого та безпечного пересування людей».
Тож для скасування Євросоюзом віз, Україна має виконати План дій з візової лібералізації. Поки що вона його виконує, хоча прогнози робити ще зарано.»